Завдання №41 на "Зроби Сам(А)" та пошуки свого стилю

Привіт, мої дорогі!

За можливістю старатимутися писати якомога частіше. Може, навіть щодня.

Сьогодні хотіла поділитися своїми пошуками стилю в листівках. І роздумами про те, як варто починати, якщо ви тільки захопилися скрапом.

Спершу покажу вам листівку, яку робила на завдання №41 від Зроби Сам(А) - Листівки з великими амперсандами. При роботі над листівкою я з головою поринула в патріотичні кольори та акварель. Листівка дуже проста. Я використала тут штампи Hero Arts AMPERSAND та Simon Says Clear Stamps HANDWRITTEN GREETINGS. Для виготовлення акварельних листівок я користуюся акварельними фарбами Sakura KOI. Метелики зроблені за допомогою дірокола метелики від Марти Стюарт. Амперсанду я відштампувала чорнилом для гарячого тиснення й покрила прозорою пудрою для гарячого тиснення, а тоді вирізала ножичками й закріпила на основу листівки за допомогою об'ємних квадратиків. Виглядає неідеально, але це ручна робота й акварельна листівка, тому за ідеальним виглядом я не гналася, навпаки, хотілося, щоби було максимально видно, що роблено вручну. 

Уже давно хотіла написати кілька роздуми про листівкову заняття, то нарешті зібралася думками, аби поділитися...

У мене захоплення листівками прийшло, коли помер мій дуже близький друг, я би навіть назвала його дідусем, хоч він і не був ним для мене, радше духовним дідусем. Він завжди вмів зрозуміти, розрадити. Я уявляла собі, що святий Миколай мав бути саме таким - добрим і привітним, і завжди готовим прийти, розрадити, порадити, просто посидіти з тобою та порозказувати якісь смішні життєві історії. 

До того я вишивала. І вишивала йому подарунок на Різдво. Він поїхав провідати своїх сестер і... більше не повернувся. Серед ночі пролунав телефонний дзвінок (вони завжди страшні й тривожні чомусь, оті нічні дзвінки) і все, що я могла видусити зі себе, коли мені чоловік розповів, що сталося (зупинка серця), було: "ми осиротіли". І мій подарунок, вишита картинка, так мені муляв очі, так нагадував про біль, що я після того більше не могла вишивати. І не вишивала три роки. 

От тільки не творити не могла, душа рвалася до рукоділля. Я пробувала вернутися до бісеру, яким бавилася в дитинстві, але не пішло. А тоді раптом натрапила на ізонитку. І з того й почалося. Після ізонитки якимось чином натрапила на штампи для розмальовування та фломастери копіки. Мене це так захопило, що вирішила одразу спробувати. А будучи шопоголіком і хом'яком за натурою, одразу почала скуповувати необхідні матеріяли. Досі вважаю це своєю найбільшою помилкою. 

Якби я мала зараз можливість почати все спочатку, я би спершу походила на різні майстер-класи, щоби познайомитися з якомога більшою кількістю стилів та технік. І лише після відвідин таких різних майстер-класів я би почала щось купувати для себе, аби творити й удома також. Якби я колись так зробила, то не мала б зараз цілої гори штампів, паперів та знарядь, які просто лежать гарно по шухлядах, але якими я майже не користувалася й не користуюся, бо хоч вони мені й подобаються, деякі просто не лежать до того, що я тепер бачу, як свій стиль. Є речі, які мені дуже подобаються, але які мене не надихають. Для натхнення ж багато не треба.

Я зараз зрозуміла, що простота - це мій стиль, це те, в чому мені найкомфортніше, що мене надихає. Якщо я зроблю листівку, то вона мені подобається, я не маю до неї претензії, не чіпляюся, як колись до листівок із розмальовками. Я знайшла СВОЄ і тепер із цими думками мені легше творити. Тільки треба буде, мабуть, почати розпродувати свої штампи та папери, аби вони місця не займали. :)

Бажаю вам натхненних вихідних і гарного тижня!